Протягом життя суглоби ніг зазнають великого навантаження. Тазостегновий - великий кулястий суглоб, який забезпечує можливість самостійно пересуватися. Поява хворобливих відчуттів, тугих рухів, кульгавої ходи змушує задуматися про появу патології.
В останні роки різко зросла кількість людей до 30 років, яким було поставлено діагноз артроз. Ця статистика є вкрай невтішною, оскільки хвороба неухильно прогресує і може призвести до серйозного обмеження працездатності та інвалідності. Щоб убезпечити себе від розвитку несприятливих наслідків, необхідно відразу ж почати лікування та дотримуватись усіх лікарських рекомендацій.
Артроз кульшового суглоба завдає маси незручностей його власнику. Якщо виникають неприємні відчуття в ділянці суглоба, потрібно обов'язково проконсультуватися з лікарем для підтвердження діагнозу та призначення ефективного лікування. Пізніше звернення може коштувати пацієнтові можливості самостійно ходити.
Що являє собою артроз
Артроз – це ревматологічне захворювання, в основі якого лежать дегенеративні та дистрофічні зміни суглобів. При цьому в патологічний процес залучаються не лише суглобові поверхні, а й зв'язковий апарат та капсула. Найчастіше страждають суглоби кистей, стоп, колін, але найважчою недугою є артроз кульшового суглоба. За його розвитку зростає ризик розвитку повної непрацездатності через сильні обмеження в рухах.
Основу суглобового хряща складають молекули колагену та протеоглікани: саме вони надають суглобу міцності та пружності, роблять його стійким до різноманітних навантажень. Під дією зовнішніх факторів кількість колагену та протеогліканів зменшується, внаслідок чого відбувається виснаження та поступове руйнування хрящової тканини. Артроз розвивається під дією наступних факторів:
- механічні травми;
- запальні процеси у суглобах;
- надлишкове навантаження на нижні кінцівки;
- ожиріння;
- вікові зміни в організмі (у людей віком від 55 років);
- менопауза (у жінок);
- неправильне харчування з дефіцитом білкових продуктів та кальцію;
- спадкова схильність;
- перенесені операції у суглобах.
Як проявляється артроз кульшового суглоба
Артроз поступово розвивається, тому виявити його початкові прояви досить важко. Пацієнт може ігнорувати симптоми захворювання, приймаючи їх за втому чи перевтому. Загострення неприємних відчуттів може виникнути після травми. Артроз кульшового суглоба супроводжується такими ознаками:
- Біль у ураженій кінцівці. Вона має тупий, ниючий характер, постійна протягом усього дня. Неприємні відчуття посилюються під час фізичної активності (вправ, бігу чи ходьби), зменшуються у спокої. При ураженні кульшового суглоба біль віддає в пах, промежину, стегно. Суглоб також може почати реагувати на зміну погодних умов або атмосферного тиску.
- Атрофічні зміни м'язівПри ходьбі хворий несвідомо шкодує постраждалу кінцівку, внаслідок чого на м'язи сідниць та стегон доводиться менше навантаження. Це супроводжується їх атрофією та зменшенням в обсязі. Особливо добре це помітно за одностороннього артрозу.
- Поява хрускоту при здійсненні рухів у суглобі. Цей звук нагадує шелест поліетиленового пакета і посилюється після довгого періоду нерухомості (нічного сну). У медицині цей термін має назву "крепітація". Поява хрускоту пов'язані з порушенням рухливості суглоба.
- Збільшення ураженого суглоба обсягом. Це відбувається внаслідок утворення на кісткових поверхнях найдрібніших шипів – остеофітів. Така реакція виникає компенсаторно у відповідь збільшення навантаження на поверхні кісток (при витонченні хряща).
Медикаментозне лікування артрозу
Повністю запобігти руйнуванню хрящової тканини в даний час неможливо. Тому лікування артрозу за допомогою лікарських препаратів спрямоване на зменшення больового синдрому та уповільнення прогресування недуги. Найчастіше в терапії використовують такі групи засобів:
- Ненаркотичні анальгетики та анальгетики змішаної дії. Вони сприяють зменшенню больового синдрому та випускаються у таблетках або ампулах для внутрішньовенного введення.
- Нестероїдні протизапальні препарати у вигляді мазей або кремів для місцевого застосування також використовуються для усунення болю. Їх призначають, якщо артроз супроводжується запаленням синовіальної оболонки суглоба.
- Хондропротектори – препарати, які уповільнюють прогресування недуги та сприяють покращенню функцій суглобів.
ЛФК та фізіотерапевтичні методи
У боротьбі із захворюванням широко використовуються також немедикаментозні засоби. Лікарі призначають пацієнтам ЛФК для зміцнення м'язів та профілактики розвитку нерухомості суглобів. Характер вправ і частота виконання визначаються індивідуально кожному за випадку. Лікування артрозу також включає проведення таких фізіотерапевтичних процедур, як:
- черезшкірна електростимуляція нервів;
- акупунктура;
- магнітна терапія;
- електрофорез з аналгетиками;
- лазерна терапія;
- масаж.
Для зменшення навантаження на постраждалу кінцівку пацієнту також рекомендується використовувати тростини або ходунки. Корисним буде носіння кульшового ортезу — спеціального пристосування, яке допомагає відновити функцію ноги та уникнути подальшого пошкодження суглоба.
Хірургічне лікування
Ендопротезування призначається в тому випадку, коли консервативні способи терапії артрозу тазостегнового суглоба виявляються малоефективними. Метою оперативного втручання є усунення больового синдрому та відновлення рухової функції кінцівки. Процедура проводиться під загальною анестезією у спеціалізованому стаціонарі, після чого пацієнт має чекати тривалої реабілітації. Найбільш сприятливий трудовий прогноз у хворих віком від 40 до 75 років із масою тіла до 70 кг: у них ймовірність відторгнення ендопротезу зводиться до мінімуму, що робить лікування артрозу вкрай ефективним. У середньому протез служить близько 10-12 років, але траплялися випадки успішного його використання з мінімальним зношуванням протягом 20-25 років.